Четвер, 14 грудня 2017

mizhhirya chust perechin svaljava tjachiv volovets irshawa berezniy vinogradiv rachiv berehovo muka4evo uzh horod

До уваги читачів Рахів онлайн, місцеві організації, політичні партії та установи! Для розміщення ваших публікацій, статтей та оголошень на сайті просимо надсилати інформацію на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

На сайті 412 гостей та відсутні користувачі

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)

Цьогорічний конкурс "Міс Закарпаття" відбудеться вже 17-го листопада в Ужгороді. 

"Розпочинаємо ранок з приємного знайомства з дівчатами-учасницями конкурсу "Міс Закарпаття 2017" Подивіться які красуні!", – пишуть організатори події у соцмережах.

Феєричне шоу - обласний конкурс краси "Міс Закарпаття-2017", аналогів якому не має в цілому Закарпатті, відбудеться 17 листопада в Ужгороді.

Організатори заходу обіцяють захоплююче шоу-програму за участі:

співака Артем Пивоваров

LED анімації від Z-show

танцювального колективу Play girls (м. Львів)

ведучі програми: Тулор Кілару та Василь Крайняй

та дефіле від Закарпатських красунь!

Номер 1 - Беля Маріанна

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)



Номер 2 - Гарастей Олена

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)



Номер 3 - Анастасія Молнар

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)



Номер 4 - Андріана Мич

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)



Номер 5 - Спірідонова Анастасія

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)



Номер 6 - Аліса Яковенко

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)



Номер 7 - Маркуш Олеся

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)



Номер 8 - Ольга Костак

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)



Номер 9 - Рената Фединець

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)



Номер 10 - Валерія Чиж

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)



Номер 11 - Данч Марина

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)



Номер 12 - Бокоч Крістіна

Хто боротиметься за титул Міс-Закарпаття 2017? (ФОТО)

7868В Ужгородському прес-клубі відбулося засідання, головною темою якого стало проведення на Закарпатті першого в країні відкритого фестивалю-змагання «Битва різьбярів». Фестиваль проходитиме 9-11 листопада в смт. Великий Бичків на Рахівщині.

Юрій Сас, депутат Рахівської районної ради розповів, що таке змагання триватиме вперше в Україні. У програмі не тільки яскраві змагання професіоналів, але й створення Алеї різьби, майстер-класи з різьби по дереву, ярмарок, багато корисного і цікавого, а також концертна програма, чимало конкурсів і несподіванок.

Різьбярі із Західної України будуть створювати свій витвір, скульптуру, яка стане окрасою Алеї різьби. Кожному учаснику нададуть матеріал довжиною метр-півтора, а імена майстрів увіковічнять на дерев’яному інформаційному табло. Зареєструвалися вже близько 20 майстрів з різних міст.

Лілія Ільчук, директор Великобичківськоі школи-інтернат розповіла, як виникла ідея проведення фестивалю: «У нашій школі є перестарілі дерева, які загрожували дітям і їх потрібно було вирубувати. Наш депутат Юрій Сас запропонував поєднати корисне із приємним – і видалити небезпечні дерева, і показати дітям, як можна поєднати мистецтво предків із сучасними способами творчості. Думаю, це надзвичайно надихне наших вихованців, адже майстри оживлять мертву деревину, вдихнуть у неї душу. А наш захід матиме продовження і стане міжнародним у наступні роки».

У школі-інтернаті навчається 185 дітей з Рахівського, Тячівського і Хустського районів, тут хороша матеріальна база, з часом, відповідно до нового Закону освіту, школу буде реорганізовано у гімназію або ліцей. У школі активно працює гурток декоративно-прикладного мистецтва.

Різьбяр Микола Глеба розповів, що мріяв взяти участь у змаганні різьбярів: «Мрії здійснюються і я радий, що матиму змогу працювати для першої у Європі Алеї різьби, а також зустрінуся з іншими митцями-однодумцями. Велика вдячність насамперед організаторам».

За словами Ю. Саса, на Рахівщині проживає найбільше на Закарпаття різьбярів, а метою фестивалю є популяризація і відродження цієї прадавньої справи. А саме свято стане ще однієї із нагод відвідати мальовничу і талановиту Рахівщину. «Такого видовища у нас ще не було. Майстри своєї справи змагатимуться у тематиці «Карпати». Частину робіт продаватимуть під час фестивалю на аукціоні», – каже Юрій Сас.

http://trubyna.org.ua/

Foto 3 Zyizd 800x44517 жовтня 1937 р. став днем, навічно вписаним в українську історію Закарпаття. Саме тоді в Ужгороді відбувся величний Всепросвітянський з’їзд на підтримку рідної мови і культури. Ця неординарна подія, широкомасштабна народна акція яскраво засвідчила вікові прагнення закарпатців до волі, до культурної і політичної єдності з українцями інших українських земель, стала іспитом на їхню національну зрілість.

Великий просвітянський здвиг за своєю масовістю, імпозантністю (15 тисяч учасників з понад 300 сіл і міст Закарпаття, 12 духових оркестрів, 25 греко-католицьких священиків та кілька десятків отців Василіян на чолі походу, 190 таблиць з написами сіл, 128 синьо-жовтих прапорів і кілька тисяч малих синьо-жовтих прапорців) та значущістю щодо утвердження і поширення у краї української національної ідеї, за винятком кількох місяців творення у 1938–1939 рр. Карпатської України та велелюдних народних віче 1989–1991 рр., коли розхитувалися підвалини тоталітарної большевицької імперії і виборювалась незалежність України, аналогів в історії Закарпаття немає.

Нині, коли різної масті українофоби й «автономісти» кричать на всі лади, що українська ідея чужа закарпатцям, що вона насильно занесена у наш край штиками Червоної армії і залізною рукою Сталіна, не завадить познайомитись з документальними матеріалами про з’їзд «Просвіти» 1937 р. в Ужгороді, який став великим днем української правди, української єдності.

Прологом до з’їзду був «Маніфест до українського народу Підкарпаття» (з підзаголовком «В мові живе народ») 1 жовтня 1937 р., підписаний від імені 24 українських громадських, культурних і політичних організацій Закарпаття їх провідниками – Авґустином Волошином, Юлієм Бращайком, Михайлом Бращайком, Миколою Долинаєм, Юлієм Реваєм, Федором Реваєм, Авґустином Штефаном, Василем Свереняком, Іриною Невицькою, Марією Долинай, Василем Ґренджою-Донським, Василем Гаджеґою, Іваном Ґриґою, Степаном Клочураком, Віктором Желтваєм, Олександром Маркушем, Володимиром Бірчаком, Юлієм Гуснаєм, Дмитром Німчуком, Миколою Вайдою та іншими. В маніфесті зазначалося: «Кожний нарід лише доти жиє, поки захоронить свою мову, свою народну культуру, свої традиції, звичаї, обряди. Підкарпатський український нарід довгі віки жив у народній неволі, але в його душі не вгасала іскра народного духу, світила йому в темних часах лихоліття та підтримувала віру у кращу будучність. І нарід наш зберіг та передав нам, своїм нащадкам, чарівну пісню, наші прекрасні народні звичаї і незіпсуту народну милозвучну рідну мову, яку цілий науковий світ називає українською».

Далі в маніфесті констатувалося, що з відродженням у 20-і роки мови і культури закарпатських українців знайшлися вороги, які усілякими способами намагаються перешкодити їх національно-культурному розвитку, завести повсюдно московську мову, зробити з них окремий «карпаторусскій народ» і таким чином довести до повної асиміляції. «На таку підлу, руїнницьку роботу, на таке святотацьке посягання на наш найдорожчий скарб, на наші народні святощі, на нашу рідну мову і культуру – говорилося в маніфесті – ми, свідомі сини свого народу, без огляду на свою релігійну й партійну приналежність, без огляду на те, чи то інтелігент, чи то селянин чи робітник, не можемо дивитися з заложеними руками. Ми є вірними громадянами нашої демократичної держави, але в мовних і культурних справах ми були й будемо частиною великого 50 міліонового українського народу і цеї нашої народньої та культурної єдности ніколи нізащо не зречемося. Для заманіфестування нашої української свідомости, сили й єдности, для установлення плану дальшої нашої праці і боротьби за нашу мову, культуру та кращу долю скликаємо на 17 жовтня (октобра) 1937 Всепросвітянський з’їзд в Ужгороді».

17 жовтня з самого ранку поїздами, автобусами, автомобілями, возами, пішки прибували до Ужгорода на Всепросвітянський з’їзд люди, йшли до кафедрального собору, де Службу Божу з великими урочистостями провів єпископ Олександр Стойка. Гарну проповідь національно-релігійного змісту виголосив просвітянин проф. о. Людвик Міньо. Люди стояли біля переповненого храму з десятками синьо-жовтих прапорів. О 10 годині 15 хвилин розпочався урочистий похід. Попереду йшла кінна бандерія на чолі з Василем Климпушем з Ясіня та Йосипом Данком з Баранинців. Шиї коней були оздоблені синьо-жовтими стрічками. За бандерією їхали велосипедисти з прикрашеними синьо-жовтими стрічками колесами, далі йшли пластуни і пластунки з Ужгорода, Мукачева, Берегова, Хуста, веречанський оркестр, дві гуцулки з великим лавровим вінком, просвітяни з таблицею «Всепросвітянський з’їзд», слідом за ними – почесні гості, в тому числі голова львівської «Просвіти» д‑р Іван Брик, і головна рада «Просвіти», за ними – оркестр з села Руське у Словаччині, просвітяни з сіл Руське і Снина, учні учительської семінарії, просвітяни з Йоврі, Оноковець, Буківцьової, жіноча учительська семінарія, Хустський театр «Нова сцена», далі Пряшів, Кошіце, Бардіїв, Михайлівці, Крайна Поляна, Крайна Бистра, Бодружаль, Чорна, чисельна:делегація з Кальника на Мукачівщині… Далі – гуцули, бойки, лемки, долиняни – усі з синьо-жовтими стрічками на грудях, синьо-жовтими прапорами або такої ж барви прапорцями, таблицями з написами сіл, транспарантами. На вулиці лунали народні, козацькі і стрілецькі лісні, маяли яскраві барви народного вбрання, оркестри вигравали українські походові марші.

Один з організаторів і учасників з’їзду письменник Василь Ґренджа-Донський занотував усі села, назви яких були на таблицях (190), що їх несли учасники ходу.

Крім згаданих вище, чисельними делегаціями була репрезентована, закарпатська Гуцульщина: Ясіня, Білин, Кваси, Рахів, Берлебаш, Богдан, Требушани, Великий Бичків, Малий Бичків, Косівська Поляна, Кобилецька Поляна, Верхня Апша. Всі – у прегарних гуцульських строях, з синьо-жовтими прапорами, з транспарантами: «Українській дитині – українську книжку», «За рідну мову – до боротьби!», «Борітеся – поборете!». З натхненням виконували гуцули пісню «Гей, там на горі Січ іде», передаючи патріотичний запал іншим учасникам з’їзду.

За гуцулами крокувала Тячівщина – з транспарантом «В єдності – сила!» та коломийками на вустах: Тячів, Тересва, Бедевля, Грушово, Нересниця, Новоселиця, Широкий Луг, Чумальово, Терново, Ганичі, Дубове, Красна, Брустури, Руська Мокра, Руське Поле, Теребля, Угля – у святковій народній одежі, у маєві синьо-жовтих прапорів…

Далі походувала Хустщина: Іза, Хуст, Кіреш, Боронява, Березово, Золотарево, Драгово, просвітяни натхненно співали «Не пора, не пора, не пора…».

Волівська Верховина під транспарантом «Геть московські підручники з наших шкіл!» об’єднала просвітян з сіл Волове, Вучкове, Лозянське, Ізки, Пилипець, Ляховець, Рекіти, Присліп, Нижній Студений, Вишній Студений, Келечин, Буковець, Синевирська Поляна, Синевир. Верхня Колочава, Нижня Колочава-Лаз, Лопушне, Торунь, Майдан.

Севлющина (Севлюш, Онок, Сірма, Веряця, Королево, Черна, Сасово, Горбки, Велика Копаня, Мала Копаня, Верхній Шард та інші села) йшла в поході з транспарантом «До бою за рідне слово!», Іршавщина (Заріччя, Імстичево, Сільце, Іршава, Білки, Довге, Лисичево та інші поселення) – з транспарантом «За рідну мову, за рідну книгу» та в супроводі духового оркестру з Білок. Далі урочисто, під синьо-жовтими прапорами, крокували села Берегівщини, Свалявщини, Воловеччини. Іван Грига привів на з’їзд чисельну громаду просвітян з Вишніх Верецьок.

Мукачівщина (Пістрялово, Лалово, Барбово, Березинка, Макарьово, Лецовиця, Брестів, Великі Лучки, Нове Давидково, Старе Давидково, Страбичово, Кальник, Шкуратівці, Пацканьово, Зняцево, Червеньово та інші) походувапа під численними синьо-жовтими прапорами зі транспарантами «Борітеся – поборете!» та «Без культури нема хліба, без хліба нема життя», Великоберезнянщина (Великий Березний, Малий Березний, Мірча, Кострино, Люта, Ставне, Волосянка, Стужиця та ін.) – під транспарантом «З народом за народ!».

Чисельною була делегація з Перечинського округу. З одного лише Перечина прибуло кілька сотень людей. Святковий настрій створювали Перечинський духовий оркестр під керівництвом Івана Романченка, духові оркестри з Дубриничів і Зарічева та Перечинська «Січ» в козацьких одностроях. Під транспарантом «Молоді дайте школу, працю і хліб» та синьо-жовтими прапорами в поході крокували репрезентанти Перечина, Сімера, Тур’я Ремет, Тур’я Поляни, Мокрої, Ворочева, Дубриничів, Сімерок, Тур’я Пасіки, Ракова, Порошкова та інших поселень. Далі походував Пласт з Королева, за пластунами – посланці Ужгородщини під транспарантом «Не ридай, а здобувай!» (села Невицьке, Кам’яниця, Горяни, Радванка, Вовкове, Середнє, Дравці, Руські Комарівці, Дубрівка, Ірлява, Коритняни, Баранинці та інші).

Похід вулицями Ужгорода був надзвичайно імпозантним, величавим, на всю довжину походу (від Галагова до Народного Дому «Просвіти») майоріли синьо-жовті прапори. Ужгород такої могутньої маніфестації досі не бачив. Маси народу, що прийшли до площі Корятовича, не поміщалися тут і довелося розводити їх у бік гімназії та по сусідніх вулицях. Тут, на найстарішій і найбільшій площі Ужгорода, відбулися історичні маніфестаційні збори, в яких взяли участь понад 15 тисяч маніфестантів з понад 300 сіл краю.

На трибуні, обведеній величезним синьо-жовтим полотнищем та прикрашеній зеленню, державними і крайовими синьо-жовтими прапорами, з’явилася президія у складі членів головної ради «Просвіти», губернатора Підкарпатської Русі К. Грабара, віце-губернатора Мезніка, голови львівської «Просвіти» Івана Брика, ректора Ужгородської богословської семінарії Олександра Хіри, директора лікарні Миколи Долиная та д-ра Олександра Фединця, посланців Праги, голів районних і міських філій «Просвіти», працівників преси. 12 оркестрів під керівництвом Івана Романченка відіграли гімни.

Зібрання відкрив голова крайової «Просвіти» Юлій Бращайко. Він підкреслив, що зібрала в Ужгороді маси народу пекуча необхідність захистити рідну мову і культуру, бажання стати господарями на рідній землі і закінчив промову Шевченковим «Борітеся – поборете!».

Бурхливими оваціями був зустрінутий батько національного відродження, директор Ужгородської учительської семінарії, заступник голови «Просвіти» о. Августин Волошин, який у своєму обширному рефераті подав історію боротьби закарпатців за рідну мову і культуру з середини XIX ст. і до дня скликання з’їзду, підкресливши велику роль «Просвіти» у національно-культурному відродженні краю. Він засудив не тільки москвофільство, але й так званий тутешняцький «третій напрям» (вироблення із закарпатців окремого народу), який веде до цілковитого зникнення закарпатців з лона землі.

Голова львівської «Просвіти» д-р Іван Брик передав привіт закарпатцям від трьох тисяч читалень і півмільйона членів найстарішої української інституції і наголосив: «Ми є діти з кости й крови одного того самого українського народу, великого культурою, мовою, терпінням і чинами».

Депутат Чехословацького парламенту Юліан Ревай засудив хаос у шкільництві краю, який спричинений запровадженням до шкіл так званих «русских» (московських) підручників і закликав дати рішучу відсіч цій провокації.

Прихильно був зустрінутий виступ сільського ґазди з Баранинців Йосифа Данка. У своїй промові він сказав: «Ще недавно були ми, українські селяни, тими рабами, яких не уважали людиною. Ще не так давно називали нашу мову простацькою. Вороги думали, що ми як нарід пропадемо. І коли думали, що все від нас забрали, наша мати-селянка над колискою своєї дитини співала нам пісню нашою рідною мовою. Що ми залишилися народом, то є тільки заслугою нашого селянства і рідної мови. Ми, селяни, святочно проголошуємо, що не допустимо, щоб відібрали цю нашу мову і робили з нас національних калік, москалів. Ми були українцями й ними зістанемось!».

Степан Клочурак виголосив промову на господарські теми, вказав на способи економічного піднесення краю. За українське жіноцтво промовляла Єлизавета Станко (з родини Бращайків), яка закликала боронити чистоту і красу рідного слова, ту дорогу і прегарну рідну мову, якою говорить 50-мільйонний український народ, і наголосила, що матері, жінки і дівчата не дозволять нікому топтати і калічити цієї мови і готові боротися за неї не на життя, а на смерть.

Комуністичний посол Олекса Борканюк висловив побажання, щоб з’їзд став початком об’єднання усіх демократичних сил краю з метою творчої праці, економічного піднесення народу. Він наголосив, що закарпатці належать до великого українського народу, культура якого дорівнює культурі інших європейських народів, чого не хочуть визнати місцеві українофоби, які повторюють за Валуєвим: «Украинцоф нєт, не било і бить не может». Він висловив протест проти насильного запровадження до шкіл т.зв. «русскіх учебніков» і зажадав, щоб дітей в школах вчили матірною українською мовою.

Від імені молоді краю виступив богослов Іван Рогач. Він підкреслив: «Ми народилася українцями й ними завжди хочемо бути, ми вже не покірні раби, чи всякі карпато-татро-лемко-бойко-роси, а свідомі українці, осуджуємо тутешнє руснацтво й хочемо духовної і культурної єдності з цілим українським народом». У кінці промови, під бурхливі овації, він сказав: «Ми всі тут присягаємо перед Богом і світом, що не зречемося ні крихітки наших національних прав, за свою українську мову і культуру і за правду радше дамо розіп’ятись, ніж мали б ми зрадити свій український нарід!»

Також виступали: д-р Червінка з Праги, Степан Росоха за академічну молодь, Василь Климпуш з Ясіня, Іван Скрип з Перечина, Андрій Маханець з Бедевлі, Андрій Лацанич з Березного, Іван Гриць з Берегова, Іван Ігнатко з Білок та інші.

Голова маніфестаційних зборів Михайло Бращайко на закінчення з’їзду зазначив, що це була наймогутніша народна маніфестація в історії Ужгорода, що цим з’їздом народ довів свою жертвенність, культурність. тверду волю і охоту до життя, до боротьби за правду і кращу долю, що появилися тут не покірні раби, а горді, вільні сини свого народу, що не просять, не благають, а жадають і домагаються; це означає, що наш народ іде доброю дорогою і що ідея нашої єдності з українським народом є живою, сильною і непереможною. Учасники з’їзду розходилися, натхненно виконуючи пісню «Не пора, не пора, не пора…».

Так закінчився цей великий, світлий і славний день української єдності, української правди, що увійшов в історію Закарпаття під назвою Всепросвітянський з’їзд в Ужгороді 17 жовтня 1937 р.

Павло ФЕДАКА, доктор історичних наук, газета “Трибуна”.

 

 

 

 

 

http://trubyna.org.ua/

326903 1Для того щоб зловити букет нареченої на весіллі у подруги, як правило, доводиться поборотися: охочих спіймати цей символ швидкого заміжжя, як правило, хоч греблю гати.

І ось після відчайдушної – в прямому сенсі цього слова – боротьби це чудо флористичного мистецтва, правда, злегка ощіпане (потенційні наречені все-таки урвали і собі “шматочок щастя”), нарешті у вас в руках, передає Ukr.Media. 

І що тепер з ним робити? Використовувати за призначенням – тобто в якості букета – не можна. Викинути – шкода, дарма що ви за нього боролися.

Ритyальним предметам не місце у вашому будинку

Звичайно, можна забрати здобутий “трофей” додому. Але тоді приготуйтеся до того, що він так і залишиться трофеєм – тобто ви зможете спочатку поставити його у вазу, потім засушити і, знову-таки, поставити у вазу , але вже в якості ікебани. Можете навіть повісити на стіну і, хапаючись, демонструвати гостям. Ось тільки свою основну роль – талісмана, здатного наблизити ваше власне весілля – він не зіграє.

Чому? Та тому що весільний букет – предмет ритyальний, і у вашому домі йому не місце, як не місце там, наприклад, церковному начинню або інших предметів, які священики використовують під час служби. Нікому і в голову не прийде нести їх після цього додому, а ось букет нареченої, який по суті своїй нічим від них не відрізняється, ми охоче беремо з собою, а потім ще й дивуємося: чому прикмета не спрацювала – букет ми зловили, а заміж чомусь не вийшли?

Придумай свій ритyал

Ритyальному предмету потрібен свій ритyал. Правда, оскільки традиція ловити букети на весіллі, прийшла до нас із Заходу, у нас таких ритyалів поки не існує. Безвихідне положення? Нітрохи! Його цілком можна придумати самій. Будь-який ритyал розрахований на нашу підсвідомість, якому абсолютно все одно, хто його вигадав – багатовікова народна мудрість або ви самі.

Головне, що, здійснюючи його, ви наказуєте підсвідомості “бути по-вашому” – тобто якомога швидше і якісніше виконати ваше бажання, в даному випадку про швидке заміжжя.

Як саме провести ритyал, повинна вирішувати виключно ваша фантазія, головне, нічим її не обмежувати. Ну, а щоб підстібнути творчу уяву, давайте розглянемо два можливих варіанти.

Якщо з букетом, який ви зловили, наречена вінчалася в церкві – тобто він освячений під час цієї церемонії, то краще за все буде його в церкві і залишити. Якщо після весілля ви будете перебувати далеко від того храму, в якому проходило вінчання, не страшно – можна зайти в будь-який інший і залишити його там, де зазвичай ставлять квіти у вазах.

Якщо весільна реєстрація проходила в загсі, то і поводитися з ним можна більш вільно. І тут на допомогу можуть прийти народні традиції, наприклад, ритyал ночі на Івана Купала, коли дівчата, гадаючи, плели вінки і пускали їх в воду. Такий вінок називався приворотним: вважалося, що він обов’язково “приведе” до дівчини жениха, і з’явиться він з того боку, в який цей самий вінок попливе.

Кажуть, спрацьовувала прикмета на всі сто відсотків, так чому б нею не скористатися? Загадайте бажання і киньте спійманий букет в річку. Якщо будете вірити, воно обов’язково збудеться.

https://ukr.media/

solomiya krushelnytskaНещодавно ми відзначили 145-річчя від дня народження найяскравішої оперної зірки, що співала на одній сцені з Енріко Карузо й Федором Шаляпіним, прославляючи українське мистецтво. Але що ми знаємо про її життя поза сценою?   Виявляється, Соломія Крушельницька заради кар’єри навіть скасувала весілля. Однак як доньці сільського священика вдалося стати оперною дівою? - розпитуємо Дануту Білавич, завідувачку наукового відділу Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької.  

- Соломія з дитинства мала дуже гарний голос і мріяла про оперу, - каже пані Білавич. - Однак це суперечило традиції. Доньки священиків тоді переважно виходили заміж за семінаристів - аби продовжувалася династія. Така доля чекала й на Соломію. У неї був наречений Зенон Гудковський, уже навіть купили весільну сукню. Та Крушельницька вблагала батька, щоб не видавав її заміж, а дозволив вчитися музики. Отець Амвросій погодився. Соломія поїхала до Львова, до консерваторії професійно навчатися співу.   - А як вона потрапила на навчання до Італії?   - Її почула відома італійська співачка Джемма Белінчіоні, що гастролювала у Львові. Вражена голосом молодої Соломії, порадила їй продовжити навчання в Італії. Це було дуже дорого. Отець Амвросій позичив гроші в банку, дещо у родини. Невелику суму дав також Галицький сейм. Цих коштів ледве вистачило на те, щоб доїхати до Італії й жити якийсь час. Потім знайшлася меценатка, міс Александер, яка оплатила наступні роки навчання Соломії Крушельницької.   До речі, в Італії виявилося, що у Львові їй неправильно поставили голос. І багато зусиль пішло на те, щоб виправити цю помилку.   - Чому голос Крушельницької називають унікальним?    - Сопрано діапазоном три октави - не таке й часте явище. А ще додайте особливе забарвлення голосу - металічний тембр.  

Соломія мала також унікальний драматичний дар. Вона фактично врятувала оперу "Мадам Батерфляй". Прем’єра цього твору провалилася, і хоч у ній були задіяні відомі італійські співаки - зал освистав їх. Створивши другу редакцію опери, композитор Джакомо Пуччіні звернувся до Соломії Крушельницької із проханням виконати головну партію. Публіка була вражена, влаштувала шалені овації.   Крушельницька виступала із великим успіхом на найвідоміших італійських сценах, в Аргентині, Чилі, Уругваї, Іспанії, Франції, Польщі, США.   До слова, часто її називали польською співачкою. Однак вона завжди наголошувала на тому, що є українкою. А коли підтримала студентів  Львова, які боролися за право навчатися українською мовою, зчинився великий скандал, від неї відмовилося багато польських знайомих.   -Які були будні оперної зірки?   - У неї кожен день був розпланований. Щодня - гімнастика, здорове харчування, щоб підтримувати форму. Весь свій час вона приділяла опері. Постійно вчилася, репетирувала, а в день вистави майже не розмовляла, зосереджувалась на ролі.   Соломія любила вечірні прогулянки, багато читала, цікавилася політичною ситуацією на Батьківщині, підтримувала Радикальну партію. Навіть матеріально допомагала виданню радикалів “Життє і слово”. Приятелювала з Михайлом Павликом та Іваном Франком.  

А ще Крушельницька була першою українкою, що водила автомобіль - один із перших "фордів" в Італії, який вона сама собі купила. Любила також куховарити, записувала свої рецепти в зошит. А після оперної кар’єри багато подорожувала світом.   - А яким було її особисте життя? Вона мала багато чоловіків?   - Співачка була надзвичайно вродлива. Але заради кар’єри відмовилася від особистого життя. В Італії - жодних інтриг та закулісних романів. Ще у юності мала нареченого Теофіла Окуневського, громадського діяча та адвоката. Та, вирішивши переїхати до Італії, вона розірвала ці стосунки. Артуро Тосканіні, видатний оперний диригент, був закоханий у Соломію. Однак вона була чи не єдиною, яка відкинула його залицяння.   Заміж співачка вийшла лише у 38 років. Сталося це у Буенос-Айресі, на гастролях. Її чоловік, адвокат Чезаре Річчоні, був мером італійського В'яреджо. У цьому місті на березі моря вони прожили разом понад 26 років, до смерті Чезаре. Це був щасливий шлюб.   Вікторія СЕРЕДА, гаета Експрес

1508393478 p 271565 1 slidertop2Красуня з Берегова заслужено здобула перемогу в престижному конкурсі краси.

Про перемогу закарпатки написав у себе на сторінці у Фейсбук мер Берегова Золтан Бабяк.

— Ще одна перемога: берегівчанка Беатріс Міндак виграла міжнародний конкурс краси "Miss Tourism World 2017". Щирі вітання нашій талановиті красуні та всім, хто допоміг дівчині на шляху до цього вагомого титулу, - пише пан Золтан.

Закарпатка стала володаркою корони Miss Tourism World 2017 (ФОТО)
Закарпатка стала володаркою корони Miss Tourism World 2017 (ФОТО)
 

http://zak-kor.net/

Loading...

ФОТОРЕПОРТАЖ

ОСТАННІ НОВИНИ

Пряма трансляція телеканалу "112 Україна"

Останні коментарі

  • Буде горіти мала дитина і швидка не приїде, Їбануті політики

    Детальніше...

     
  • Дітей треба було забрати. На кого вона їх залишила? На неадекватного батька та стару бабусю? Неправильно ...

    Детальніше...

     
  • I have checked your site and i've found some duplicate content, that's why you don't rank high in ...

    Детальніше...

     
  • Fingers slipped inside. Had to do that and it still sucked . Take a look at my site knihy ...

    Детальніше...

     
  • Frankie s head began to swim. So I left Dover behind and moved on round the coast over the next few day ...

    Детальніше...

     
  • It can be a weird conversation. Full of articles and essays focused on erotic writing. my page: kniha ...

    Детальніше...

     
  • I have checked your website and i've found some duplicate content, that's why you don't rank high in ...

    Детальніше...

     
  • If you want to monetize porn website i have solution for you. Just visit the link i posted. This ...

    Детальніше...

     
  • Armiger ends when the gauge is depleted. My site: final fantasy xv a new empire hack tool: npmjs.com/.../...

    Детальніше...

     
  • philippe voyance tarot gratuit voyance gratuite en ligne: www.shalanda.space (https://www.shalanda.space) ...

    Детальніше...

     
  • tirada gratis del tarot gitano del amor tirada tarot gratis: www.alondra.club (https://www.alondra.club) ...

    Детальніше...

     
  • videncia amorosa gratis videncia gratis: www.adalyn.club (https://www.adalyn.club) videncia de amor

    Детальніше...

     
  • voyance gratuit en ligne immediat voyance gratuite immediate: www.tiffiny.space (https://www.tiffiny.space) ...

    Детальніше...

Новини партнерів

Погода, Новости, загрузка...

Ми в соц. мережах

Каталог
сайтів України

український каталог