Вівторок, 18 грудня 2018

mizhhirya chust perechin svaljava tjachiv volovets irshawa berezniy vinogradiv rachiv berehovo muka4evo uzh horod

До уваги читачів Рахів онлайн, місцеві організації, політичні партії та установи! Для розміщення ваших публікацій, статтей та оголошень на сайті просимо надсилати інформацію на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

На сайті один гість та відсутні користувачі

p 480550 1 slidertop2Цього разу відома блогерша розповіла про "коцкатий паплан" Насірова, про "нового" губернатора Вінничини та збирала вірші для святого Миколая.

Вчора на телеканалі Sirius вийшов черговий випуск програми "Новини від Галини".

Головна "новинарька" області Крістіна Третяк розповіла про нові схеми розмитнення "євроблях", "коцкатий паплан" Насірова, про "нового" губернатора Вінничини та збирала вірші для святого Миколая.

Ну що ж, дивимось разом "Новини від Галини" телеканалу Sirius:

Mukachevo.net
AeyENsc8CFNOmlmeFzT2OQ8Vt1qjLYv6tFhIXklAДомашніми справами у це свято не займалися
В цей день православний світ вшановує пам'ять святої великомучениці Варвари Іліопольської (за старим стилем – 4 грудня). Примітно, що в народі свято отримало назву Варварини морози, так як в цей період вже наступали сильні морози.
 Також його іменують Бабським святом. Прийнято вважати, що Варвара є заступницею вагітних жінок або тих, хто молиться про здоров'я дітей.
Важливо знати, що Варвара стала однією з відомих шанованих святих невдовзі після хрещення Русі. Її мощі в шостому столітті були привезені в Константинополь, а в восьмому перевезені княжною Варварою, дружиною російського князя Михайла Ізяславовича, в Київ. Мощі святої Варвари і зараз знаходяться в соборі святого Володимира.

День святої Варвари 17 грудня: головні заборони та повір'я свята

В цей день всі жінки традиційно моляться святій Варварі про послання здоров'я дітям і захист від несправедливості з боку чоловіків і свекрух. Бажати зла і хвороб під час молитви ні в якому разі не можна, інакше можна притягнути нещастя у власний будинок.

 Також починається підготовка до Дня святого Миколая і новорічних свят. Господині готують солодощі на кухні, а чоловіки в свою чергу варять медове пиво за особливим рецептом.

Варто відзначити, що в це свято дівчата і жінки не займалися домашніми справами. При цьому категорично заборонялося прясти, прати, білити і глину місити. Дозволялося тільки на Варвару в'язати і вишивати. Вважалося, що у виріб, виконаний у цей день, впліталися частинки самого Господа. Беручись до вишивання, дівчата хрестились і шепотіли: "Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила".

  Прикмети на День святої Варвари

Якщо на день святої Варвари тепло, то можна очікувати хорошого урожаю льону.

Якщо захід яскравий і насичений, то погода буде сонячна і ясна.

Якщо на вулиці сильний мороз, то протримається він ще довгий час.

Якщо дим з труби по низу стелиться, треба чекати на теплу погоду.

 На Варварин день завжди мороз, дороги і мости покриються льодом.

Варвара ночі вкрала, дні приточала.

Якщо на Варвару вкрадеш і не попадешся, то весь рік будеш красти і не попадешся.

До Варвари зима дороги заварить.

https://znaj.ua/

466740Незаміжні дівчата намагаються дізнатися свою долю: чи доведеться ще рік дівувати, чи чекає вдале заміжжя
 У церкві 13 грудня вшановується пам'ять Андрія Первозванного, який належить до числа 12 апостолів Ісуса Христа і також відомий як брат апостола Петра. У переказі сказано, що Андрій народився в місті Віфсаїда недалеко від Галлілейского озера і разом з Петром займався рибальським промислом. Саме Андрій став першою людиною, кого Ісус закликав у учні.
Існує безліч ритуалів, які виконувала на Андрія. 13 грудня підходили до колодязя і слухали воду. Якщо вона тиха, значить, зима теплою буде, і навпаки. Часто отриманий результат звіряли з тим же ворожінням, проведеним на Юріїв день. "Галасливу" воду, яка хлюпала і "шептала", зазвичай брали в будинок і зливали у спеціальні ємності, щоб її "заспокоїти".Цілителі та знахарі вважали день Андрія своїм святом. Тому, вони 13 грудня проводили різні магічні і лікувальні обряди, і клієнтів в цей день у них було більш ніж достатньо. У деяких регіонах була поширена традиція приносити магам і цілителям різні подарунки, щоб задобрити їх, оскільки такі люди, як вірили раніше, здатні навести порчу.Хоча Андрій - християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають ще язичницьких часів. З усіх свят день Андрія Первозванного є одним із найтаємничніших, цього дня відбуваються заклинання й угадування майбутнього, ритуали з калитою та інші ворожіння.Андрієва ніч допомагає незаміжнім дівчатам дізнатися свою долю: чи доведеться ще рік дівувати, чи на щасливицю чекає вдале заміжжя. Ворожити слід у ніч перед святом.
Дівчата часто ворожили 13 грудня і вивчали прикмети. Необхідно було поститися напередодні і нікому не говорити про намір дізнатися свою долю. За вечірньою трапезою дівчина відламувала шматок від свого хліба і клала його під подушку перед сном - повинен з'явитися суджений.Ще одне ворожіння на судженого 13 грудня полягало в тому, що дівчина ставила під ліжко посудину з водою, а під подушку клала невелику кількість куті, дзеркало, ніж, чоловічу шапку або тріску від паркану вподобаного хлопця. Вважалося, що так можна викликати віщі сни. Можна було вийти на перехрестя ввечері, щоб прочитати спеціальні замовляння.Зривали гілку з яблуні і ставили її в ємність з водою. Якщо на Різдво ця гілка ставала зеленою - значить, дівчина цього року заміж вийде.
Народні прикмети на 13 грудняЯсний і морозний день віщує добрий урожайЯкщо сніг на Андрія випав і не тане - значить, лежати сніг буде аж до початку квітняЯкщо людина народилася 13 грудня, то в якості талісмана їй рекомендується носити лазурит і карнеолВогонь у печі 13 грудня горить червоним полум'ям - будуть морози. Білий вогонь, відповідно, віщує відлигуЯкщо сніг у цей день ляже, то він затримається ще на 100 днівВугілля крутиться на каганці - будуть морозиХолодно і ясно 13 грудня - буде хороший урожай наступного рокуКішка вилизує хвіст, лапи і тіло - чекай ясного морозного дняШвидкі та низькі хмари - прикмети до того, що скоро буде холоднеча.

13 грудня – день святого Андрія Первозванного. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці – Києва. Хоч Андрій Первозванний і християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання «калити». Пропонуємо вам цікаві факти про андріївські традиції українців.

В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили…

Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася і вибирала собі пару. Було так заведено, що кожне село і навіть вулиця мала «свою» хату для вечорниць. Як тільки звечоріло, дівчата до господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрукти. Хлопці приносили наливку і цукерки. Дівчата приходили заздалегідь, щоб допомогти господині приготувати святкову вечерю…

Калита. Ця весела гра є основною на Андріївський вечір. Калита – це великий корж із білого борошна, який печуть усі дівчата разом, кожна має взяти участь у процесі. Місять тісто всі за чергою, від найстаршої до наймолодшої. Тісто солодке, з медом. Зверху оздоблюють коржа сухими вишнями чи родзинками. Печуть в печі «на сухар» – щоб важко було вкусити. Посередині дірка, куди протягують червону нитку, за яку підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати її зубами, тільки коли добряче підстрибне. До того ж, один кінець нитки довший, аби можна було смикнути за нього – тоді калита підстрибне угору. Біля калити стає вартовий – «Пан Калетинський»: це повинен бути веселий, жартівливий парубок. Він запрошує «пана Коцюбинського» кусати калиту (ним може бути кожен охочий). «Пан Коцюбинський» бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, і їде кусати калиту. Завдання Калетинського – розсмішити Коцюбинського, бо тоді не можна кусати калити. А витримавши навіть жарти, дарма підскакуєш, бо Калетинський одразу смикає за нитку.

Парубоцькі збитки. У цей вечір, що б хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець «пустує». Чого тільки хлопці не вигадували, щоб дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала, знімають ворота. Навіть шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли.

ЯК ДІВЧАТА ВОРОЖИЛИ:

1. Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти виготовляли самі дівчата осінньо-зимовими довгими вечорами із різнокольорового паперу та прикрашали ними ікони та портрети в кімнатах) –і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї переживали, бо хотіли знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Кожна дівчина вибирала лише одну тарілку. Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає. Якщо під тарілкою буде перстень – скоро заміж вийде; якщо – квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.

2. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме.

3. Вибігали дівчата на подвір’я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи: «Молодець, старець». Останній кілок обов’язково оглядали. Якщо кілок тоненький і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою.

4. Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, – і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.

5. Від стінки п’ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, той перший вийде заміж, а дівчина за нею – другою буде справляти весілля; а за другою – третя…

6. На аркушах паперу писали ім’я хлопців, потім перемішували їх, клали у шапку і собі «хлопця вибирали».

7. Виходили дівчата одна за одною на подвір’я і примовляли: «О Святий, добрий Андрію, я лишень на Тебе маю надію! Дуже хочу знати, звідки нареченого маю виглядати?». Так промовляла тричі і чекала на гавкіт собаки. З якої сторони пес залає, то з цієї й буде її наречений.

8. Дівчат посилали по дрова. Вони брали по в’язанці, поверталися назад і тоді їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.

9. Також вірили, що можна на дзеркалі свою долю впізнати. У тій ворожбі дівчина має бути наодинці, щоб не було в кімнаті ні душі. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків засвітити свічки і сказати: «Я тебе, дзеркало, питаю, з ким я свою долю злучити маю? З’єднати з Іванком прошу, бо його в серденьку ношу». Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти: «Святий Андрію, допоможи, судженого мого покажи! Ворожу на свій вінок, прошу захисту від зірок! Дай, Боже, шлюбу дочекати, мене з Іванком звінчати».

Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незнайомого пана. Коли за перший раз не вийде, то дівчина повторювала ті ж слова тричі, якщо ж нічого не виходило, то повторювала наступного року, – бо це означало, що її доля ще десь блукає.

10. Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху – дощечку (ніби кладку через річку) і так просити: «О дай же, Боже, молодій мені, щоб приснився мій суджений вві сні. І Тебе, Святий Андрію, я прошу, як умію: Святий Андрію, допоможи, мене сьогодні не залиши! Ой ти, місточок, та не хилися, а ти, Іванку, мені приснися. Перейди річку – биструю воду й веди до шлюбу мене, молоду». Перш ніж заснути, повторювали ці слова кілька разів.

11. Щоб знати, яку професію матиме суджений, дівчата ішли на город, розкопували землю, в пригорщі набирали, приносили до світлиці та пильно її розглядали. Якщо знаходили тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях – буде ковалем, якщо скло – склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло – суджений буде добрим сім’янином; коли пір’я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а – вуглинку, то буде нещасливий шлюб.

12. Дівчина набирає насіння коноплі, виходить на подвір’я і так промовляє-співає: «О Святий Андрію, конопельку сію… Добре заволочу, бо заміж вийти хочу…». А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала і рахувала. Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити.

13. Дівчата вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного та питають у нього ім’я. Вірять, що таке ім’я буде у майбутнього чоловіка.

14. На підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні, або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладучи гілочку у воду і приказують: «Святий Андрію, маю на Тебе надію: Дай, щоб вишня зацвіла, а мою долю на поріг привела».

15. Дівчата дуже прагнули знати, якого будуть мати чоловіка: багатого чи бідного. Для того брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо – гладеньке, то бідний посватає.

16. Також випікали коржики – «балабушки». Кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб упізнати. Клали їх на стільчик, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з’їсть, ця дівчина швидше за подруг вийде заміж.

Народні прикмети:

Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде – холодна й сніжна.

Якщо тиха вода – хороша зима, шумна – тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.

Screenshot 4"Глючить, як дурний - вшалів докус". Уявімо, якби продавці б\у телефонів говорили покупцям правду.

 

Закарпатська блогерка Крістіна Третяк порадувала своїх підписників новим відео: цього разу Крістіна та Василь Третяк вирішили пофантазувати про те, як би відбувався щирий діалог між продавцем та покупцем техніки, бувшої у вжитку.

Uzhgorod.net.ua

IMG 3111 06 грудня, в Ужгороді, у книгарні «Кобзар», у рамках щорічної передсвяткової акції «Письменник за прилавком» з читачами спілкувався золотий  письменник  України, лауреат Шевченківської премії, зірковий закарпатець Мирослав Дочинець.

 

Автор представив своїм шанувальникам і найновіші книги, і ті, які вже стали популярними і за межами України. Поспілкуватися з Мирославом Дочинцем прийшли дуже різні читачі: і за віком, і за літературними вподобаннями. Були й такі, хто ще не читав твори Дочинця, але багато чули про письменника і прийшли, аби поспілкуватися з ним і запитати, яку ж книгу автор порадить почитати першою.

Письменник  під час цьогорічної акції «Письменник за прилавком» представив дуже багато своїх книг, в тому числі й дві нові. «Жнивний рік, жнивний період , дві книжки вийшлиза цей рік. І «Світло семи днів» неочікувано для мене отримала дуже хороший відгук у різного читача і вже завоювала прихильність. Мабуть, ми шукаємо добрі, світлі історії. Час трошки похмурий, тривожний, непростий і душа шукає якогось опору і старається себе у цьому хаосі самовизначитися і себе зберегти. От я таку книжку створив – «Світло семи днів» –  різні історії, про різних людей, як вони знайшли себе, реалізувалися, як вони знаходять свою потрібність. Найостанніша книжка – «Якщо послухати мудреців». Відрадно, що вона на Форумі видавців у Львові отримала перші відзнаку – «Найкраща книжка Форуму». Несподівано для жанру. Книга – це житейські дороговкази, житейські орієнтири, це книжка на кожен день», – розповідає Мирослав Дочинець.

На питання про те, яка книжка найбільш дорога серцю, письменник відповідає: «Кажуть, що батько ніколи не вибирає серед своїх дітей когось найкращого. Але є книга, до якої більше тягнеться рука і серце, в яку, здається, найбільше вклав правди життя – це для мене «Мафтей». Вона найважче писалася, найдовше я до неї підходив, підкрадався, підлаштовувався. Це неймовірна історія про неймовірну людину. І це, думаю, наш ментальний, духовний автопортрет нашого європейського народу. Тому що тут проявляються наші цінності, наш інтелект, наша боротьба. Роман, який уже перекладений трьома мовами».

Цим днями книжки письменника роз’їдуться по всіх регіонах України: «Ми вже відправляємо  книжки по всій Україні в бібліотеки. Новостворений Український інститут книги провів акцію закупівлі книг для публічних бібліотек України. Був проведений конкурс,бібліотекарі всієї країни і читачі голосували, обирали, які книги вони хочуть бачити у своїх фондах. Вісім моїх книг опинилися у цих списках і буквально зараз іде відправка цих книг по всій Україні», – поділився Мирослав Дочинець.

«Дуже радує, що наше слово із Закарпаття йде по всіх регіонах, по всій Україні, і є потреба у ньому. Можливо, навіть більше, як тут. Наш дух, наші карпатські скарби через слово відкривають для себе всю нашу Україну», – додав письменник.

Крім того, за знаменитою книгою Мирослава Дочинця «Вічник» знімається фільм: «Українсько-польсько-британська команда уже працює над створенням цього фільму. Уже сценарій написаний, відібрані актори на роль головного героя,тобто книжка вже в роботі для створення її кіно версії. Коли і як – це вже питання складніше. Якби не ці події, які останнім часом маємо, фільм би, напевно, уже вийшов.  Замовник дуже серйозний, європеєць, до речі,українського походження, людина дуже багата і вона вирішила подати цю книжку світові у вигляді фільму, щоб показати нашого героя. Тому не ганьба перед світом, хто ми є у цьому світі», – зазначає автор «Вічника».

Нагадаємо, акція «Письменник за прилавком» триватиме в Ужгороді до 18 грудня: щодня (крім вихідних)  з 14.00 до 15.00 у книгарні «Кобзар». Підсумком акції стане нагородження переможців конкурсу «Книга на Миколая».

https://zaholovok.com.ua

Loading...

ФОТОРЕПОРТАЖ

ОСТАННІ НОВИНИ

Пряма трансляція телеканалу "112 Україна"

Останні коментарі

  • Hi, just wanted to tell you, I liked this post. It was funny. Keep on posting! Feel free to visit my ...

    Детальніше...

     
  • The other day, while I was at work, my cousin stole my iPad and tested to see if it can survive a 30 ...

    Детальніше...

     
  • Great beat ! I would like to apprentice even as you amend your web site, how can i subscribe for a ...

    Детальніше...

     
  • Hello! This post couldn't be written any better! Reading through this post reminds me of my previous ...

    Детальніше...

     
  • If some one wants to be updated with most up-to-date technologies therefore he must be go to see this ...

    Детальніше...

     
  • Cellular Gaming Trade Analysis for 2017. Feel free to visit my web blog ... mobile gaming tips ...

    Детальніше...

     
  • I don't know whether it's just me or if perhaps everybody else experiencing issues with your website.

    Детальніше...

     
  • Tremendous things here. I am very satisfied to look your article. Thanks a lot and I'm looking ahead ...

    Детальніше...

     
  • Hello, I think your blog might be having browser compatibility issues. When I look at your website ...

    Детальніше...

     
  • I have been browsing online more than 4 hours today, yet I never found any interesting article ...

    Детальніше...

     
  • Hey there! Quick question that's entirely off topic. Do you know how to make your site mobile friendly?

    Детальніше...

     
  • all the time i used to read smaller posts that as well clear their motive, and that is also happening ...

    Детальніше...

     
  • If you are going for most excellent contents like myself, just pay a visit this site every day as it ...

    Детальніше...

Новини партнерів

Погода, Новости, загрузка...

Ми в соц. мережах

Каталог
сайтів України

український каталог